Рутина. Непомітна істота у людському житті, яка врешті решт вигризає з людини її самобутню індивідуальність, мислячу особистість, яка створена бути неповторним оригіналом. За лаштунками вистави під назвою “Життя” трапляються різні речі, які ми просто не помічаємо чи навіть не хочемо бачити.
Складовими життя є миттєвості. Вони лікують душу світлими відтінками запаху і музики щастя. Є такі наркотики, дія яких просто вибухова, але короткочасна, є наркотики, дія яких плинна. Кожен по-різному вбиває. Жити життям легковажного метелика не є прикладом змістовного життя людини. Але чи є зміст життя, коли ти хочеш зламати цей проклятий годинник, який пищить кожен Божий день?
Не люблю поняття “офісний планктон”. Він не може стати крупною рибою. А от людина може. Я маю надію, що у кожному штатному робітнику офісу сидить Том Сойєр, Пеппі Довга-Панчоха, Аліса, яка мріє стати королевою або п’ятнадцятирічний юнак за штурвалом старенької яхти. Ви спитайте кожну таку “молюску”, чи є в неї захоплення, хоббі. Ось ця панянка любить займатись флористикою, а цей парубок прекрасно грає в шахи. Колись немолода редактор танцювала балет, а її краща подруга – секретар і танцівниця хіп-хопу за сумісництвом допомогає діткам в онколікарнях. В них є мрії, які так бажають народитись. Але, на жаль, в нашому суспільстві нам просто необхідно керуватись практичними і матеріальними цілями. Людина має працювати, людина має заробляти гроші, які здобули таку величезну роль, силу і шану у людей. По суті, ми заручники самих себе. Ми самі створюємо правила, які так хочемо порушити. Це нормально, адже людина дуже суперечлива істота. Поки ти суперечиш самому собі, доки ти існуєш. Існують твої мрії, думки, поривання. Я можу сказати із впевненістю, що більша частина людства не задоволена своїм життям. Ми хочемо щось змінити, але не маємо на це можливість. Чи все ж таки маємо? Як всі ми знаємо, безвихідних ситуацій не існує. “Кто ищет, тот всегда найдет”. Нам заважають щось спробувати, намагатись щось зробити дві речі: боягузство і лінь. А чому ви так боїтеся спробувати зробити те, що хочете? Да чхати на думку інших, чхати на завтрішні перешкоди! Ви ж не думаєте, що не зможете їх подолати? От і я про це. Але на мою думку, переважає все-такт лінь. Вам здається, що це не так, у вас нездоланна сила бажання, але знову ж таки через відсутність можливостей. Значить не так вже і сильне у вас бажання, раз ви не можете знайти можливість. Хто по-справжньому хоче, то для того знайдуться будь-які способи цк реалізувати. Потрібно бути наполегливими, цілеспрямованими і не лінитися. Лінь – ворог наш. І починати втілювати свою мрію потрібно с маленьких кроків, але впевнених кроків. Забувайте про офіс в кінці робочого дня, згадайте свої юнацькі мрії, адже тоді ми по-справжньому відчували життя. А зараз майже нічого не змінилось, ви тільки отримали роботу і тягар, зроблений власноруч, які заважають вам Жити з великої літери. Після всіх цих нудних паперів підіть з друзями в кав’ярню, пограйте в мафію, сходіть на каток чи просто божеволійте в супермаркетах.
Користуйтесь всіма можливостями, такого життя більше не буде, відчувайте кожну мить життя, адже як це сумно не було, але більше такого не буде, ну тільки в тому випадку, якщо ви змайструєте машину часу.
Не дозволяйте цим ненажерливим гієнам на імена Рутина, Лінь і Страх творити ваше власне щасливе життя.
Дякую!
image

image

Всім нам знайомі твори для написання, зазначені шкільною програмою. Мене завжди бісили ці банальні теми про дружбу, майбутню професію чи добро і зло. Так само я вважала безкінечно нудною темою про сенс життя. Ну що за філософські теми для школяра, звідки я можу знати, звідки в мене той досвід, звідки в мене мудрість Далай Лами? Але є така смішна і цікава штука, як натхнення. Просто пізнай тут самого себе, свою історію.

Ти набуваєш сенсу життя, коли проникаєш в бездонні зіниці таких коханих очей, які дивляться на тебе перед поцілунком. Сенс життя існує тільки тоді, коли ти п’єш бергамотовий чай з молоком і читаєш книгу. Існування не є марним, коли ти бачиш зморшки щастя своєї вічно молодої мами. Ти по-справжньому щасливий, адже граєш “Каприз №24”, адже ти “Джульєтта” або “Ромео” на сцені провінційного театру. Ти тримаєш іі за руку і відчуваєш пульсацію гарячої лави в жилах. Ти отримуєш задоволення від свого існування, облизуючи верхівку ванільного морозива. Починаєш розуміти свою місію, сидячи в кріслі президента. Ти – член “Грінпісу” и все навколо is Going green. Зайві слова “я тебе кохаю”, коли ти 70 років свого життя готувала йому ранкову каву і дарувала поцілунки. Сенс життя кричить плачем дитини о третій годині ночі. Ти – письменник, який зумів розповісти про колір музики. Твої руки та шию лоскоче легесенький вітерець у квітковому полі. Ти режисер, знімаєш фільм про закоханих , але все ти той же старий холостяк.  Для тебе кіоск з цигарками і рожеві равлики на Подолі, віскі і шоколад в пабі стиль життя. Історія твого життя у  тебе за спиною, все твоє минуле и майбутнє за плечима, у величезному рюкзаці та на мапі. Пекучо-гіркий присмак горілки, консервовані огірочки і дружбан Петрович найближчі у твоєму житті. Ти Роза, а він твій Джек, ви не потонете, вам буде тепло. А вона “залізна леді”, як Маргарет Тетчер, а він обожнює кібернетику, а ця дитина мріє про навчання в Хогвартсі, а старенька місс Браун намалювала маркером обручку.
Ти єдиний. Ти надзвичайний. В тебе є історія твого життя, його заповнені сторінки. Не втрачай Людину, карбуй, різьби, пиши, танцюй, малюй, грай і посміхайся тому, кого бачиш у дзеркалі кожного ранку, цілуй її, обійми його, допоможи їм, вибачайся і прощай, не розчаровуй і шукай натхнення.

Дякую!